top of page

Поради батькам першокласників

 

 

Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

5. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись.

6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.

7. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. треба відпочивати 10-15 хв.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»

12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Коли щось не виходить, порадьтеся із психологом, учителем. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

15.Знайте, що діти люблять казки,особливо перед сном,або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся зробити це для них.

Виховуємо разом

Труднощі в навчанні першокласників: Що робити ?

 

 

Допомога: якщо дитина не встигає з навчанням, їй необхідно допомагати. Причому це не повинна бути моральна допомога або організація умов для навчання і режиму дня. Ні! Дитині треба допомагати засвоювати матеріал, який вона не може здолати в школі. Перечитайте з дитиною заданий текст у підручнику, поясніть простими словами - буквально на жолудях і сірниках - вирішення задачі. Можливо, на уроці дитина відволіклася, а може просто не встигає запам'ятати той обсяг інформації, який дає дітям за урок вчитель. Знову ж, дітям часто складно організувати себе і змусити виконувати всі завдання. У будь-якому випадку це не повинно бути причиною того, що у дитини з'явиться пробіл у знаннях. Давайте допомагати дітям вчитися. 

 Багатьом батькам не подобається ця порада, адже для цього доведеться витратити багато свого часу, сил і навіть нервів. Головне не забувати, що допомога не повинна перетворюватися на надмірну опіку. Якщо ви будете вирішувати задачки замість дитини, збирати їй ранець до школи, то вже напевне не привчите її до відповідальності та організованості. Важливо завжди пам'ятати найголовніше: в школі дають знання, а не оцінки. І якщо будуть знання, то хорошими оцінками дитина Вас теж буде тішити. 

 Оцінки - не головне: пам'ятайте це. Не можна зациклюватися на оцінках. У першому класі їх ще не ставлять, але це тільки в першому класі. У кожному разі в школі існує система заохочень. Але те, що вона є, не означає, що її треба ставити на чільне місце. Наша мета - отримання знань і умінь. Скільки б п'ятірок не отримала дитина за списану у сусіда вправу або за розв'язане Вами за неї завдання, ці оцінки не мають жодної цінності. Уявіть, що до Вас несподівано прийшов чоловік і вручив кубок за перше місце в змаганнях з бігу на 100 метрів. Хоча Ви насправді останній раз бігали, мабуть, ще у школі. Чи буде цей незаслужений кубок мати для Вас цінність? Ось саме це треба пояснити дитині. Постарайтеся (краще навіть у легкій, а не повчальної формі) пояснити це дитині. 

 І найголовніше - не сваріть дитину за оцінки. Пам'ятайте: знання - наша мета. Знання, а не просто цифри в щоденнику. Тому, якщо вже дійшло до обговорення успішності, то говоріть про відсутність знань, але аж ніяк не про оцінки. Боремося з причиною: боротися треба з відсутністю знань, а не з поганими оцінками. Придивіться, чому Ваша дитина не встигає в школі? Що цьому виною? Це може бути і невеликий обсяг довгострокової пам'яті, і слабка концентрація уваги і навіть погано розвинена дрібна моторика. Все це поправно. Не соромтеся порадитися з викладачем, зі шкільним психологом. У них є досвід в цьому питанні, і вони підкажуть Вам комплекс заходів або вправ, які допоможуть виправити ситуацію. Головне - терпіння і наполегливість у виконанні поставленого перед собою завдання. 

 Не пропускаємо уроки: це дуже важливо. З самого початку навчання дитина повинна розуміти, що систематичні заняття допомагають їй не накопичувати прогалини в знаннях і вчитися рівномірно і спокійно. Якщо ж дитина звикне пропускати заняття, то їй все складніше і складніше буде згодом: більшість предметів шкільної програми побудовані так, що всі нові знання грунтуються на базі отриманого раніше матеріалу. 

 Спілкуйтеся з учителями: не лінуйтеся підтримувати спілкування з викладачами. Ви повинні мати уявлення, як відбувається навчальний процес. І навіть якщо Вам не подобається, ви не повинні вступати у відкритий конфлікт з учителем. Адже негативне ставлення викладача до Вас потім позначиться на Вашій дитині. У будь-якому випадку, дитина в школі проводить всього чотири години в день, і якщо щось не так, то це завжди можна виправити, наздогнати або вивчити вдома своїми силами. А Ви повинні дитині у цьому допомогти. Якщо ж учитель Вам подобається - то тим більше не лінуйтеся показати своє позитивне ставлення. Адже викладач - це теж людина, і чим більше позитивних емоцій буде у вчительки асоціюватися з Вашою дитиною, тим кращим буде її ставлення до Вашої дитини. І я не маю на увазі подарунки чи підношення - звичайний людський позитив! Не дарма кажуть: "Добре слово і кішці приємне". 

Будьте на боці своєї дитини: завжди! Це дуже важливо, навіть, либонь, найважливіше. Сама по собі школа - це вже нелегке випробування. Тому дитина шукає підтримки у своїх батьків в першу чергу. І дитина хоче, щоб її любили такою, яка вона є, а не тому що у неї добра успішність. Не звинувачуйте її. Підтримуйте! Навіть якщо Вам здається, що її властиві і лінощі, і неуважність - не забувайте, що в цьому є і Ваша заслуга. Адже це Ви її виховували. 

 Тому постарайтеся не оцінювати дитину вдома - їй вистачає цього і в школі. А ось що їм дійсно необхідно - це Ваша підтримка і допомога. І тверда впевненість у тому, що їх завжди люблять!

 

 

 

Батькам & Учням

Міркуємо разом: 

 

http://osvita-mk.org.ua/blog/1-0-8

 

Всеобуч для батьків із теми «Роль сім’ї у формуванні особистості дитини. Пустощі та хуліганство - чи є відмінності?»

http://osvita.ua/school/lessons_summary/family/37364/

Питання - відповіді

Обмін думками

Кривляння

Іноді батьки зазначають, що їх зазвичай спокійний та слухняний малюк раптом починає кривлятися, гримасувати та бігати. Причому дитині однаково хто перед ним – однолітки або дорослі. Спочатку оточуючі реагують на таку поведінку несерйозно: нехай собі веселиться! Але через певний час батьки починають розуміти, що необхідно щось робити, тому що дитина поступово перетворюється на «клоуна». А причини такої поведінки можуть полягати в дитячій невпевненості в собі. Просто малюк з певної причини почуває себе обділеним увагою та не дуже щасливим.

Дитина міркує так: «Я буду гримасувати і кривлятися, а всі будуть на мене дивитися».

Вона сподівається в такий спосіб отримати свою частку уваги та не розуміє, що такою поведінкою усе більше відштовхує від себе дітей, які тепер ставляться до неї з побоюванням. І реакція дорослих зрештою перетворюється на негативну. Малюка сварять і карають за таку поведінку. Іноді дефіцит уваги в дитини настільки сильний, що її радує навіть така «погана» увага дорослих. І тоді малюк зовсім зневіряється у своїх силах та у любові близьких. Таку поведінку можна помітити в групі дитячого садка і в шкільному класі. Майже в кожному класі є свій «клоун», що всіх веселить, зриває заняття й завдає багато турбот педагогам. А причина все та ж – дефіцит любові та уваги. Поговоріть із дитиною. Намагайтеся з’ясувати, що її тривожить. Можливо, вона не почуває себе успішною в групі або класі, а їй дуже хочеться щоб похвалили. Або у дворі в неї є кривдник, з яким вона не може впоратися. Разом обміркуйте як знайти вихід з цієї ситуації.Якою б не виявилася причина дитячого кривляння, така поведінка сигналить вам: «Приділи мені увагу! Побудь зі мною! Підтримай мене!» Тому батькам потрібно відкласти всі свої важливі справи та проводити з дитиною більше часу.Можете вигадати казкову історію про хлопчика або дівчинку, які увесь час кривлялися, і через це втратили всіх своїх друзів. Але розповісти таку історію мало. Потрібно показати дитині способи, за допомогою яких вона зможе звернути на себе увагу інших людей. Наприклад, навчитися робити щось краще за інших. Для цього можна пошукати гурток або секцію, які будуть цікаві дитині, або навчити малюка самостійно вишивати, малювати, грати в яку-небудь цікаву гру.

Найменш ефективним засобом боротьби із кривлянням є те, що батьки сварять дитину і розповідають, як некрасиво вона поводиться.

Одного разу вона злякається Вас і послухається, але іншим разом спокійно продовжить кривлятися, тому що причина нікуди не зникла.

 

Що робити із кривлякою?

Ø Не сваріть малюка. Однаково, він щиро не зрозуміє, що ж поганого накоїв.

Ø Намагайтеся з’ясувати причину занепокоєння дитини.

Ø Приділіть їй більше Вашої уваги.

Ø Покажіть, як іншими способами можна привернути увагу дітей і дорослих.

Ø Якщо малюк не впевнений у собі, намагайтеся створити такі ситуації, де він відчує, що успішний.

 

Джерело http://etana-asiniya.blogspot.com/2011/05/blog-post_8957.html

Комп'ютер

Сьогодні комп’ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп’ютер з’являвся якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп’ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп’ютером? Однозначної відповіді, звичайно ж, немає. Комп’ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб грати в комп’ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети. «Ну, хіба це погано?» - запитують батьки. Крім того, діти, які легко орієнтуються в комп’ютері, найчастіше почувають себе і в житті більш упевнено. Вони легше адаптуються до різних ситуацій. Часто саме комп’ютер допомагає залучити до занять дітей, яких важко посадити за звичайне читання або розв’язання задач. Тут вони потрапляють у гарну казку, де діють веселі й спритні герої. Наприкінці гри малюка обов’язково похвалять або навіть видадуть почесний диплом. Тут у дитини обов’язково що-небудь вийде і виникне «ситуація успіху», після цього захочеться ще пограти. Адже комп’ютерні розвивальні програми називаються «іграми», а зовсім не «заняттями».

 

Так що ж, кожній дитині – по комп’ютеру?

 

Як і в кожної проблеми, у цієї теж є дві сторони – погана та гарна.Якщо не дотримуватися режиму, а просто кажучи, не обмежувати комп’ютерний час для дитини, то незабаром вона із помічника перетвориться на Вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадто тривале знаходження перед монітором комп’ютера може призвести до зниження зору. Але найбільша небезпека – це виникнення стійкої комп’ютерної залежності. Весь свій вільний час дитина проводить перед комп’ютером. Вона грає в будь-яку вільну хвилинку. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому не вистачає Вашої уваги, і він в такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит? Комп’ютерна залежність, звичайно ж, виникає не раптом. Спочатку дитина грає просто так, заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, довідується правила, стає успішною. Потім настає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють їй грати вдома, то дитина знаходить можливості та йде до ігрового салону або комп’ютерного клубу.

 

Купуючи комп’ютер відразу подумайте, в якому режимі Ваша дитина зможе ним користуватися.

 

Уважно поставтеся до вибору комп’ютерних ігор. Вони повинні відповідати віку дитини й не мати агресивних настроїв.Як тільки Ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп’ютером, настав час бити тривогу. Краще не доводити ситуацію до крайності.

 

Як зробити так, щоб комп’ютер не заподіяв шкоди, а був корисним?

Ø Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп’ютером.

Ø Ретельно відбирайте комп’ютерні ігри, для початку спробуйте «пройти» їх самостійно.

Ø Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.

Ø Пояснюйте дитині, що комп’ютер, в основному, повинен використовуватися не заради гри, а для справи.

Ø Не ставте комп’ютер в дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

 

Джерело http://etana-asiniya.blogspot.com/2011/05/blog-post_8427.html

Питання 3

Відповідь ще одна

Please reload

10 фраз, які б вчителі хотіли б сказати батькам

               Для допомоги батькам і вчителям подолати проблеми у спілкуванні, психологи розпитали педагогів про те, які  питання найчастіше стають каменем спотикання – пише NBC News. Ось 10 основних ідей, які вчителі хотіло б  донести до батьків

 1 . Дайте новому вчителю шанс Так уже влаштована людська психіка, що будь –яке нововведення сприймається вороже. Спробуйте все ж таки зрозуміти і сприйняти нового вчителя, тоді й дитині буде це зробити легше.

2. Вчитель –звичайна людина. Вчителі зізнаються: «Складність нашої роботи не стільки в тому, щоб вчити дитину, скільки в тому, щоб батьки були задоволені цим процесом.» Але вчителі –такі ж люди, як і усі, в них також бувають вдалі і невдалі дні, поганий і хороший настрій. Ніхто не може бути супергероєм 24 години на добу

3.Прийміть нові методи навчання. Сучасні діти дуже відрізняються від того, якими ви були у своєму дитинстві. Навчальні програми і педагогічні методи постійно змінюються під сучасний час, а тому і не можуть залишатися тими ж самими.. Просто сприйміть це як данність і довіртеся професіоналам.

4.Нічого страшного,якщо дитина стала гірше вчитися.Більшість учнів, особливо у середній школі, схильні вступати у період «американських гірок», коли навчання дається то з легкістю, то викликає труднощі і несприйняття. Важливо сприйняти це з розумінням і не тиснути на дитину. Досвід «провалів» навчить школяра долати труднощі і знову підніматися на вершину

5. Навчіться слухати. Для кожного батька його дитина найкраща, і інколи буває нелегко чути критику у свою адресу. Але Ви повинні розуміти, що батьківські збори – це не «поле битви», а спілкування з метою росту і розвитку дитини. Спробуйте не просто слухати, а чути саме те, що хоче донести до Вас вчитель, не засліплений батьківською любов’ю до вашої дитини. Може в його критиці є частина правди?

6.Домашнє завдання для дітей, а не для батьків. Можна допомагати дитині, але не можна робити завдання замість її. Також вчителі не радять виправдовувати невиконані «домашки» обставинами типу « у дитини до пізньої години музична школа» або « на носі спортивні змагання». Такі виправдовування  відучують від відповідальності , у майбутньому дитина завжди буде знаходити «відмазку», чому не зміг зробити те, що вимагалось

7.Цікавтеся навчанням своєї дитини, навіть коли він вже у старших класах. Батьки першокласників найбільше спілкуються з вчителями, ніж ті,у кого син чи дочка –старшокласники, і даремно! Рівень напруги і стресу у старших класах найбільший. Цікавтеся справами своєї дитини, навіть якщо дитина виглядає самостійною і дорослою.

8.Вчителі також мають право хворіти. Це , нібито, зрозуміло, але не завжди нормально сприймається батьками, які звикли обурюватись, якщо вчитель знаходиться на лікарняному більше тижня. Нажаль, проблеми зі здоров’ям бувають у всіх, і до цього треба ставитись із розумінням.

9.Не дозволяйте дітям обговорювати вчителів. Якщо Ви зібрались з чоловіком або подружками обговорити навчальний процес, не дозволяйте бути присутніми при цьому дітям. Також не дозволяйте дитині зневажливо відгукуватись про педагога навіть якщо самі вважаєте, що він не правий. Школяреві буде ще важче чомусь навчитись у людини, яка дискридитована у нього в очах.

10.Оцінки важливі, але вони не мета. Ні до чого в житті не слід відноситись дуже серьйозно. Так, оцінки важливі, але вони лише відображують успіхи дитини у кожний конкретний момент часу. Не влаштовуйте трагедію за двійками з математики. Краще подумайте як це виправити.

Your details were sent successfully!

bottom of page